“Моя Невістка Пощастила. Вона Знайшла Довірливого Хлопця”
Єва сиділа на своєму ґанку, попиваючи ранкову каву, і звужувала очі, спостерігаючи, як вантажівка для переїзду під’їжджає до будинку поруч. Вона глибоко зітхнула, відчуваючи суміш розчарування та примирення. Її невістка, Оксана, знайшла собі нового чоловіка, Сергія, і вони переїжджали жити разом. Єва не могла позбутися відчуття, що Сергій — просто ще один довірливий хлопець, який піддався чарам Оксани.
Старша дочка Єви, Анастасія, приєдналася до неї на ґанку з власною чашкою кави. “Мамо, тобі потрібно відпустити це,” — м’яко сказала Анастасія. “Оксана зробила свій вибір, і Сергій здається хорошим хлопцем.”
Єва похитала головою. “Хороші хлопці завжди залишаються останніми, Анастасіє. Сергій не має уявлення, у що він вплутується. Оксана маніпулятивна і дбає лише про себе.”
Анастасія зітхнула, знаючи, що її мати налаштована по-своєму. “Я знаю, що ти не любиш Оксану, але вона тепер частина сім’ї. Ми повинні їх підтримати.”
Єва скептично посміхнулася. “Підтримати їх? Вони все зробили за моєю спиною! Вони одружилися таємно, переїхали жити разом без мого відома, і тепер вони очікують, що я просто це прийму? Ні за що.”
Анастасія поклала руку на плече матері. “Мамо, триматися за цей гнів не допоможе нікому. Тобі потрібно знайти спосіб примиритися з цим.”
Єва подивилася на свою дочку, її очі були сповнені смутку. “Я просто не хочу бачити, як Сергій постраждає. Він занадто хороший для неї.”
З часом Єва намагалася триматися подалі від Оксани та Сергія. Вона не могла змусити себе привітати їх з відкритими обіймами, але також не хотіла створювати більше напруги в сім’ї. Вона спостерігала здалеку, як Сергій доглядає за Оксаною, завжди ставлячи її потреби на перше місце і роблячи все можливе, щоб зробити її щасливою.
Одного вечора Єва почула гарячу суперечку між Оксаною та Сергієм через тонкі стіни їхніх будинків. Вона не могла розібрати всі слова, але було зрозуміло, що все не так ідеально, як здавалося. Серце Єви стислося від усвідомлення того, що її найгірші побоювання справджуються.
Кілька тижнів потому Сергій з’явився на порозі Єви, виглядаючи виснаженим і пригніченим. “Можна поговорити?” — тихо запитав він.
Єва кивнула і запросила його всередину. Вони сіли за кухонний стіл, і Сергій глибоко вдихнув перед тим, як заговорити. “Я не знаю, що робити, Єво. Оксана останнім часом стала холодною і відстороненою. Вона завжди проводить час з друзями і майже не буває зі мною. Я відчуваю, що втрачаю її.”
Серце Єви боліло за Сергія, але вона знала, що повинна бути чесною з ним. “Сергію, я намагалася тебе попередити. Оксана не та людина, якою ти її вважаєш. Вона завжди була егоїстичною і маніпулятивною. Я не хочу бачити тебе пораненим, але тобі потрібно відкрити очі.”
Сергій опустив погляд на свої руки, сльози навернулися йому на очі. “Я люблю її, Єво. Я думав, що ми зможемо це виправити.”
Єва простягнула руку і поклала її на його руку. “Іноді любов недостатня, Сергію. Ти заслуговуєш на когось, хто любитиме тебе так само сильно.”
З часом стосунки Сергія та Оксани продовжували погіршуватися. Сергій робив усе можливе, щоб врятувати їхній шлюб, але байдужість Оксани лише зростала. Зрештою Сергій прийняв важке рішення залишити Оксану і почати все заново.
Єва спостерігала, як Сергій пакує свої речі і виїжджає з будинку поруч. Вона відчула сум за нього, але також полегшення від того, що він нарешті звільнився від впливу Оксани.
Зрештою для Сергія та Оксани не було щасливого кінця. Єва знала, що життя сповнене важких уроків і що іноді люди повинні вчитися на них важким шляхом. Вона сподівалася, що Сергій знову знайде щастя і пам’ятатиме про те, що заслуговує на краще.