“Мій Син Вирішив Продати Свою Частку Нашого Дому: Він Не Подумав, Де Я Буду Жити”
Я завжди вважала, що сім’я — це найголовніше. Наш дім у маленькому селі на заході України був для мене не просто будівлею. Це місце, де я виросла, де виросли мої діти, і де я сподівалася провести свої останні роки. Коли мій чоловік помер, я вирішила, що найкраще, що я можу зробити для наших дітей — це поділити дім між ними. Я думала, що це буде справедливо.
“Мамо, ти впевнена, що це правильне рішення?” — запитала мене моя донька Оксана, коли я розповіла їй про свій план.
“Так, доню. Я хочу, щоб ви обоє мали рівні можливості,” — відповіла я.
Але мій син Андрій мав інші плани. Він завжди був амбітним і прагнув досягти успіху в місті. Коли він дізнався про моє рішення, він спочатку мовчав. Але через кілька місяців він прийшов до мене з новиною.
“Мамо, я вирішив продати свою частку дому,” — сказав він без вагань.
“Що? Але де ж я буду жити?” — запитала я, відчуваючи, як земля йде з-під ніг.
“Ти можеш залишитися тут, поки нові власники не вирішать щось інше,” — відповів він.
Я не могла повірити своїм вухам. Як він міг так легко відмовитися від нашого дому? Я розуміла, що він хоче кращого життя для себе і своєї родини, але хіба це повинно було відбуватися за рахунок нашої історії?
Дні проходили в тривозі. Я не знала, що робити. Моя донька підтримувала мене, але вона жила далеко і не могла допомогти більше ніж морально.
“Мамо, може ти переїдеш до нас?” — запропонувала Оксана.
“Але це ж наш дім… Я не можу просто так його залишити,” — відповіла я зі сльозами на очах.
Час йшов, і одного дня на порозі з’явилися нові власники. Вони були ввічливими, але їхні наміри були зрозумілі. Вони хотіли переїхати якнайшвидше.
“Вибачте, але ми плануємо почати ремонт наступного місяця,” — сказали вони.
Я відчула себе безпорадною. Мій дім більше не був моїм. Я втратила не лише дах над головою, але й частину себе. Це був кінець епохи для нашої родини.
Тепер я живу з Оксаною і її сім’єю. Вони роблять все можливе, щоб я почувалася як вдома, але це не те саме. Я часто думаю про те, як все могло б бути інакше, якби я прийняла інше рішення.