З раннього віку Олена отримувала все, про що тільки могла мріяти, викликаючи заздрість у своїх друзів. Лише її однокласниця, Марина, одного разу сказала: “Я тобі не заздрю. З такими батьками, як у тебе, життя має бути нестерпним! Вони контролюють кожен твій крок, вирішують все за тебе і кажуть, як жити.” Дійсно, життя Олени було далеко не легким. Вона не мала свободи вибору, навіть у
Мої стосунки зі свекрухою, Оленою, завжди були напруженими. Ми обмінювалися люб’язностями з ввічливості, але завжди відчувалася напруга. Я ніколи не розумів причини наших напружених стосунків.
Я дозволила доньці та її чоловіку переїхати до мого дому, коли вони переживали важкі часи, але вони почали встановлювати свої правила. Я не можу цього терпіти, адже це мій дім, і все буде так, як я вирішу. Моя донька вирішила одружитися, не закінчивши університет. Я намагалася переконати її не робити такого поспішного кроку, але вона не послухала.
Коли Олена переїхала до своєї нової квартири, вона не очікувала, що її сусідка, пані Ткаченко, стане постійною гостею, яка вимагатиме смаколиків. Незважаючи на початкову доброту, Олена незабаром відчула себе перевантаженою постійними проханнями та фінансовим тиском, який це створювало.
Ніхто мене не розуміє. Нещодавно я вигнала сина і переїхала до невістки. Моя родина думає, що я зійшла з розуму. Я не шкодую про своє рішення. Єдине, що гірко, це усвідомлення, що я не змогла протистояти йому раніше. Мій покійний чоловік був красивим чоловіком: високий, темноволосий, з широкими плечима, карими очима і мужнім обличчям. Його голос був глибоким і оксамитовим.
Пишу це в стані повного розчарування після чергової сварки з моєю донькою. Я більше не можу це терпіти і потребую поділитися своєю історією. Мій чоловік розуміє, але багато наших друзів кажуть: чого ти очікувала, твоя донька тепер заміжня, у неї своя сім’я. Це її чоловік диктує їй дії – наш ненависний зять! Наче він промив їй мізки! Наша донька
У 35 років лікарі сказали мені, що я ніколи не матиму дітей. Ми з чоловіком були спустошені. Але, на диво, я завагітніла, і народилася наша донька. Проте, коли вона підросла, наша радість перетворилася на занепокоєння.
Він називав мене поганою матір’ю, забрав нашого сина і навіть погрожував позбавити мене батьківських прав. Замість того, щоб боротися, я вирішила дати йому шанс. Я дала йому місяць, щоб довести свою спроможність.
Багато літніх людей в Україні страждають від самотності та болю. Саме тому наш обов’язок — підтримувати наших старіючих родичів. Адже колись вони піклувалися про нас.
Вона подала на розлучення, коли я була в дитячому садку, і мій батько змушений був платити аліменти протягом багатьох років. Ми бачилися зрідка, але емоційний тягар був величезним.
Олена була неймовірно красивою жінкою. Звісно, чоловіки намагалися привернути її увагу, але вона не цікавилася ними і спілкувалася лише з близькими друзями. Вона ніколи не помічала нікого іншого.
Материнська любов не знає меж, і вона готова пожертвувати всім заради щастя своєї дитини. Безсонні ночі, передчасна сивина та гірко-солодкий біль від спостереження за тим, як дитина стає незалежною, — все це частина шляху. Я розумію це глибоко, бо я одна з таких матерів. Але нещодавно я вирішила, що настав час сповільнитися і почати жити для себе. Особливо тому, що мій син, Олексій, здавався таким, що все контролює… або так я думала.
