“Я не хочу, щоб моя невістка заробляла багато грошей”: тому я не буду няньчити свого онука

Коли мій син Андрій привів Олену до нашої родини, я була в захваті. Вона була розумною, освіченою і мала великі плани на майбутнє. Я завжди вважала, що жінка повинна мати свою справу, але з часом я почала помічати, що її кар’єра стає на заваді сімейному життю.

“Мамо, Олена отримала підвищення,” – сказав мені Андрій одного вечора. Я бачила, як він пишався нею, але в моєму серці з’явилося відчуття тривоги. “Це чудово, але хто буде піклуватися про маленького Івана?” – запитала я.

“Ми думали, що ти могла б допомогти з цим,” – відповів він. Я знала, що це було б логічно, але щось всередині мене протестувало. Я не хотіла, щоб Олена заробляла більше за мого сина. Це здавалося неправильним.

“Я не можу,” – сказала я твердо. “У мене свої справи.” Андрій виглядав розчарованим, але не сперечався.

З кожним днем я бачила, як Олена все більше часу проводить на роботі. Вона приходила додому пізно, втомлена і виснажена. Іван залишався з нянею або в дитячому садку. Я відчувала, що це неправильно. Дитина повинна бути з матір’ю.

Одного разу я вирішила поговорити з Оленою напряму. “Олено, ти не думаєш, що Івану потрібна мама вдома?” – запитала я.

“Світлано Іванівно, я люблю свою роботу і хочу забезпечити краще майбутнє для нашої родини,” – відповіла вона спокійно.

“Але ж сім’я важливіша за кар’єру,” – наполягала я.

“Я намагаюся знайти баланс,” – сказала вона, але я бачила, що вона не збирається змінювати свої плани.

З часом напруженість у нашій родині лише зростала. Андрій почав частіше залишатися на роботі допізна, щоб уникнути конфліктів вдома. Іван ріс без належної уваги батьків. Я відчувала провину за те, що не допомогла їм, але моя гордість не дозволяла мені змінити своє рішення.

Одного дня Андрій прийшов до мене і сказав: “Мамо, ми вирішили переїхати до іншого міста. Олені запропонували нову посаду.”

Я відчула, як земля йде з-під ніг. Вони залишали мене через мою впертість і небажання зрозуміти їхні потреби. Я втратила можливість бути частиною життя свого онука.

Ця історія не має щасливого кінця. Я залишилася одна зі своїми принципами і жалем про те, що не підтримала свою родину в потрібний момент.