“Я Хочу Відремонтувати Нашу Квартиру, Але Мама Мого Нареченого Наполягає на Розкішному Весіллі”
Олена завжди мріяла про затишну, красиво відремонтовану квартиру. Вона провела безліч годин, переглядаючи журнали з інтер’єрного дизайну, зберігаючи ідеї на Pinterest і накопичуючи гроші на ідеальний ремонт. Коли вона заручилася з Василем, вона думала, що вони поділяють однакове бачення їхнього майбутнього дому. Однак все змінилося, коли в картину увійшла мати Василя, Галина.
Галина була традиційною жінкою, яка вірила в грандіозні жести і розкішні святкування. Коли вона дізналася про заручини Олени та Василя, вона негайно почала планувати пишне весілля. Олена ж хотіла маленьку, інтимну церемонію і використати їхні заощадження на ремонт квартири.
Перші кілька обговорень весілля були цивілізованими. Олена намагалася пояснити своє бачення Галині, але швидко стало зрозуміло, що у Галини були свої ідеї. Вона хотіла велике весілля з сотнями гостей, дорогим місцем проведення і всіма можливими атрибутами. Олена почувалася пригніченою і розчарованою. Вона не хотіла починати своє подружнє життя в боргах через одноденну подію.
Василь опинився між двох вогнів. Він любив Олену і хотів підтримати її мрії, але також не хотів розчарувати свою матір. Він намагався бути посередником між двома жінками, але це тільки погіршувало ситуацію. Кожна розмова про весілля перетворювалася на суперечку.
Одного вечора, після чергової гарячої дискусії з Галиною, Олена сіла поруч з Василем. “Я більше не можу це терпіти,” сказала вона, сльози текли по її обличчю. “Я відчуваю, що втрачаю себе у всьому цьому. Я просто хочу просте весілля і красивий дім для нас.”
Василь зітхнув, виглядаючи розгубленим. “Я розумію, Олено. Але ти знаєш, яка моя мама. Вона дуже хоче це велике весілля. Можливо, ми можемо знайти компроміс?”
Олена похитала головою. “Тут немає компромісу, Василю. Або ми йдемо в борги за весілля, яке я навіть не хочу, або використовуємо наші заощадження на щось, що дійсно принесе нам користь у довгостроковій перспективі.”
Суперечки тривали тижнями. Олена відчувала, що постійно бореться з вітряками. Вона почала ображатися на Василя за те, що він не протистояв своїй матері і не підтримував її більш рішуче. Стрес позначився на їхніх відносинах.
Одного вечора, після чергової суперечки з Василем про весілля, Олена прийняла рішення. Вона не могла продовжувати цей шлюб, якщо це означало жертвувати своїми мріями та цінностями. Вона зібрала речі і покинула їхню квартиру, залишивши записку для Василя.
“Василю,
Я люблю тебе, але більше не можу це терпіти. Я не можу вийти за тебе заміж, якщо це означає відмовитися від усього, у що я вірю. Сподіваюся, ти зрозумієш.
Олена”
Василь був спустошений, коли знайшов записку. Він намагався дзвонити Олені, але вона не відповідала. Він ходив до її друзів додому, сподіваючись знайти її, але вона пішла туди, де він не міг її знайти.
Галина була розлючена, коли дізналася, що Олена пішла. Вона звинувачувала Олену в егоїзмі і нерозумінні важливості сімейних традицій. Василь відчував себе розірваним між любов’ю до Олени і лояльністю до своєї матері.
Зрештою Олена так і не повернулася. Вона переїхала до нового міста, почала нову роботу і зрештою знайшла когось, хто поділяв її цінності та мрії. Василь залишився у своєму рідному місті, завжди думаючи про те, що могло б бути, якби він протистояв своїй матері і підтримав Олену більш рішуче.