“Дружина мого брата стала досить зухвалою: Вона відмовляється допомагати з бабусею і нічого не робить по дому”

Коли ми з чоловіком намагалися знайти власне житло, мої батьки втрутилися і допомогли нам купити будинок. Це був щедрий жест, і ми були неймовірно вдячні. Це здавалося справедливим, адже вони завжди підтримували нас, а ми завжди були поруч з ними. Моя бабуся, яка завжди була опорою в нашій родині, вирішила скласти заповіт на мого брата, Олексія. Вона хотіла переконатися, що про нього подбають так само, як мої батьки подбали про мене.

Через півроку Олексій зустрів Олену, і вони швидко закохалися. Вони одружилися на красивій церемонії, і незабаром після цього переїхали в будинок, який бабуся залишила Олексію. Спочатку все здавалося ідеальним. Олена була чарівною і здавалася щиро щасливою бути частиною нашої родини. Але з часом все почало змінюватися.

Поведінка Олени стала дедалі зухвалішою. Вона відмовлялася допомагати з чимось по дому. Моя бабуся, яка тепер жила з ними, потребувала постійного догляду та уваги. Але Олена чітко дала зрозуміти, що не має наміру допомагати. Вона часто залишала будинок на кілька годин, залишаючи бабусю саму і без нагляду.

Мій брат Олексій опинився між двома вогнями. Він любив Олену, але також відчував глибоке почуття відповідальності перед нашою бабусею. Він намагався поговорити з Оленою про її поведінку, але вона завжди відмахувалася або ставала в оборону. Вона стверджувала, що має своє життя і що вона не створена для того, щоб бути доглядальницею.

Ситуація досягла критичної точки, коли моя бабуся захворіла. Вона потребувала цілодобового догляду, і було зрозуміло, що Олена не збирається брати на себе цю відповідальність. Мої батьки та я мусили втрутитися і взяти на себе її догляд. Ми були виснажені та перевантажені, але не могли терпіти страждання моєї бабусі.

Олексій був розірваний між любов’ю до Олени та обов’язком перед нашою родиною. Він намагався балансувати між обома сторонами, але було зрозуміло, що щось має змінитися. Відмова Олени допомагати по дому або з моєю бабусею створила розрив між ними. Вони постійно сварилися, і напруга в будинку була відчутною.

Одного дня я вирішила безпосередньо поговорити з Оленою. Я запитала її, чому вона відмовляється допомагати по дому або з моєю бабусею. Її відповідь мене шокувала. Вона сказала, що ніколи не підписувалася на це і що відчуває себе в пастці в ситуації, в якій не хоче бути. Вона зізналася, що відчуває образу на мою бабусю за те, що вона потребує так багато догляду, і що відчуває, ніби її власне життя поставлено на паузу.

Я намагалася переконати її, пояснюючи, що сім’я означає жертвувати і бути поруч один для одного. Але вона не хотіла слухати. Вона була налаштована жити своїм життям на своїх умовах, навіть якщо це означало завдати болю оточуючим.

Зрештою, Олексій мусив прийняти важке рішення. Він вирішив підтримати свою дружину, навіть якщо це означало дистанціюватися від нашої родини. Мої батьки та я продовжували доглядати за моєю бабусею, але напруга позначилася на всіх нас. Колись згуртована родина тепер була розколота.

Зухвала поведінка Олени мала тривалі наслідки. Зв’язок між мною та братом назавжди змінився, і наші сімейні зустрічі вже ніколи не були такими ж. Моя бабуся зрештою померла в оточенні тих, хто дійсно піклувався про неї. Але біль відмови Олени допомогти все ще залишався.

Зрештою, щасливого вирішення не було. Шкода була завдана, і наша родина залишилася збирати уламки.