“Аріана Попросила Мене Доглядати за Її Матір’ю”: З Виходом на Пенсію Прийшли Несподівані Обов’язки

Ганна завжди була відданою працівницею. Після десятиліть служби в місцевій бібліотеці в маленькому містечку на Львівщині вона нарешті вийшла на пенсію. Вона з нетерпінням чекала днів, проведених за читанням, садівництвом і, можливо, трохи подорожуючи. Але життя мало інші плани.

Її дочка, Олена, одружилася з сином Аріани, Григорієм, рік тому. Аріана, високопоставлений керівник у Києві, не змогла приїхати на весілля через важливе відрядження, але надіслала щедрий чек як весільний подарунок. Молода пара використала гроші для оренди затишної квартири в місті.

Ганна була в захваті, коли Олена оголосила, що чекає дитину. “Мамо, ти скоро станеш бабусею!” – вигукнула Олена по телефону. Серце Ганни наповнилося радістю. Вона уявляла себе в’яжучою маленькі светрики і читаючою казки на ніч своєму онукові.

Через рік після весілля Олена народила прекрасного хлопчика на ім’я Роман. Ганна часто їх відвідувала, допомагаючи з дитиною і підтримуючи молодих батьків. Вона цінувала кожну мить, проведену з онуком.

Одного дня Ганна отримала несподіваний дзвінок від Аріани. “Ганно, мені потрібна твоя допомога,” голос Аріани звучав напружено. “Моя мати, яка живе одна в Києві, була діагностована з ранньою стадією деменції. Я не можу бути з нею весь час через свою роботу. Чи могла б ти доглядати за нею?”

Ганна вагалася. Вона ніколи не зустрічала матір Аріани, і ідея переїзду до Києва була лякаючою. Але вона також відчувала обов’язок і співчуття. “Я зроблю це,” нарешті сказала вона.

Ганна зібрала свої речі і переїхала до Києва. Вона опинилася в маленькій квартирі з матір’ю Аріани, пані Ткаченко, яка була крихкою жінкою у своїх пізніх сімдесятих. Спочатку все йшло гладко. Ганна справлялася з домашніми справами і водила пані Ткаченко на медичні прийоми.

Однак, коли тижні перетворилися на місяці, стан пані Ткаченко погіршився. Вона ставала все більш забудькуватою і іноді роздратованою. Ганна опинилася перед безсонними ночами і постійним занепокоєнням.

Одного вечора пані Ткаченко вийшла з квартири, поки Ганна готувала вечерю. У паніці Ганна шукала її по околицях годинами, перш ніж знайшла її сидячою на лавці в парку, розгубленою і наляканою.

Цей інцидент глибоко потряс Ганну. Вона зрозуміла, що догляд за людиною з деменцією був набагато складнішим, ніж вона очікувала. Її власне здоров’я почало страждати від стресу і недосипання.

Незважаючи на всі свої зусилля, Ганна відчувала себе перевантаженою і ізольованою. Вона сумувала за своїм тихим життям на Львівщині і простими радощами пенсії, про які колись мріяла. Вона також дуже сумувала за своєю дочкою і онуком.

Одного дня, під час прогулянки з пані Ткаченко, Ганна знепритомніла від виснаження. Перехожий викликав швидку допомогу, і її терміново доставили до лікарні. Лікарі сказали їй, що їй потрібен відпочинок і що вона не може продовжувати бути доглядальницею.

Аріана прилетіла з Києва, щоб взяти ситуацію під контроль. Вона організувала професійний догляд для своєї матері і наполягла на тому, щоб Ганна повернулася до Львівщини для відновлення.

Ганна повернулася додому з важким серцем. Вона відчувала, що підвела як Аріану, так і пані Ткаченко. Її мрії про спокійну пенсію були розбиті, замінені спогадами про безсонні ночі і постійне занепокоєння.

Сидячи у своєму саду, намагаючись знайти розраду у знайомих оточеннях, Ганна зрозуміла, що іноді життя йде не за планом. Вона зробила все можливе, але деякі виклики були занадто великими для того, щоб впоратися самотужки.