Обіцянка залишитися, але життя має інші плани
Катя завжди була близька зі своєю матір’ю, Анною. Виростаючи в маленькому містечку в Україні, вони були лише удвох проти всього світу. Анна виховувала Катю самотужки після того, як її чоловік, Олексій, загинув у трагічній автомобільній аварії, коли Каті було лише кілька років. Незважаючи на труднощі, Анна ніколи не давала дочці відчути відсутність батька. Вона працювала на двох роботах, забезпечувала Катю всім необхідним і, найголовніше, дарувала їй безумовну любов.
Катя часто обіцяла матері, що ніколи не залишить її. “Я завжди буду поруч з тобою, мамо,” казала вона, міцно обіймаючи Анну. Анна посміхалася і гладжувала її по спині, вдячна за любов і підтримку своєї дочки.
Коли Катя підросла, вона відмінно вчилася в школі і була рішуче налаштована зробити свою матір гордою. Вона отримала стипендію до престижного університету в Києві, але вирішила вступити до місцевого коледжу, щоб залишитися ближче до Анни. Вони продовжували жити разом у своєму затишному будинку, щовечора ділячись їжею та історіями.
Однак життя має звичку підкидати несподіванки тоді, коли їх найменше чекаєш. Одного дня Катя зустріла Михайла на вечірці у друзів. Він був чарівним, розумним і вмів змусити її сміятися так, як ніхто інший. Вони почали зустрічатися, і незабаром Катя закохалася в нього по-справжньому.
Михайло отримав чудову роботу в Каліфорнії і хотів, щоб Катя поїхала з ним. Він обіцяв їй світле майбутнє разом, сповнене любові та пригод. Катя була розірвана на частини. Вона любила Михайла і хотіла бути з ним, але не могла витримати думки про те, щоб залишити матір.
Анна помітила зміни в своїй дочці. Вона бачила конфлікт у очах Каті і знала, що її маленька дівчинка бореться з важким рішенням. Одного вечора, коли вони сиділи на ґанку і дивилися на захід сонця, Анна взяла Катю за руку.
“Катю,” почала вона м’яко, “я знаю, що ти хвилюєшся про те, щоб залишити мене. Але ти маєш своє життя. Ти заслуговуєш бути щасливою і слідувати своїм мріям.”
Сльози навернулися на очі Каті. “Але мамо, я обіцяла, що ніколи не залишу тебе.”
Анна посміхнулася ніжно. “Обіцянки важливі, але іноді життя змушує нас робити важкі вибори. Я завжди буду поруч з тобою, незалежно від того, де ти будеш.”
Катя міцно обійняла свою матір, відчуваючи суміш любові та смутку. Вона знала, що повинна зробити, але це не робило рішення легшим.
Настав день прощання. Катя зібрала свої речі і стояла біля дверей, дивлячись на дім, який знала все своє життя. Анна стояла поруч з нею, намагаючись бути сильною заради своєї дочки.
“Бережи себе, мамо,” прошепотіла Катя зі сльозами на очах.
“І ти теж, люба,” відповіла Анна тремтячим голосом.
Коли Катя їхала з Михайлом до Каліфорнії, вона не могла позбутися почуття провини та смутку. Вона знала, що робить те, що найкраще для її майбутнього, але це відчувалося так, ніби вона залишає частину себе позаду.
У Каліфорнії Катя намагалася побудувати нове життя з Михайлом. У них були свої злети і падіння, але завжди чогось не вистачало. Вона дуже сумувала за своєю матір’ю і дзвонила їй щодня, але це не було те саме, що бути поруч особисто.
Минали роки, і здоров’я Анни почало погіршуватися. Катя відвідувала її так часто, як могла, але цього ніколи не було достатньо. Одного фатального дня вона отримала дзвінок від Івана, сусіда, який доглядав за Анною.
“Катю,” голос Івана був сумний, “боюся, твоя мати померла.”
Світ Каті розвалився. Вона поспішила назад до України на похорон, відчуваючи величезну втрату та жаль. Вона стояла біля могили Анни з букетом квітів і шепотіла крізь сльози: “Мені так шкода, мамо.”
Життя змусило Катю порушити свою обіцянку, і тепер їй доведеться жити з наслідками. Біль від втрати матері ніколи повністю не загоїться, але вона завжди носитиме з собою любов і уроки Анни.