“П’ять років тому мої свекри позичили велику суму грошей. ‘Давай пробачимо борг,’ каже мій чоловік”
П’ять років тому мої свекри позичили велику суму грошей у нас, розповідає тридцятидворічна Олександра. На той час це була значна сума для нас. Це були гроші з моєї декретної відпустки та наші заощадження. Гроші просто лежали там. Моїм свекрам терміново потрібно було щось полагодити в їхньому дачному будинку.
Мій чоловік Богдан і я щойно привітали нашу першу дитину, Аріану, на світ. Ми жили на обмеженому бюджеті, але нам вдалося накопичити пристойну суму на випадок надзвичайних ситуацій. Коли батьки Богдана, Микола та Лідія, звернулися до нас за позикою для ремонту їхнього дачного будинку, ми відчули обов’язок допомогти їм.
Лідія обожнює свій дачний будинок. Це її притулок, місце, де вона може втекти від суєти повсякденного життя. Вони з Миколою купили цю нерухомість багато років тому і провели там безліч вихідних, створюючи спогади з родиною та друзями. Коли вони виявили, що дах протікає і сантехніка потребує термінового ремонту, вони були спустошені.
Богдан і я довго обговорювали це. Ми знали, що це буде фінансовим тягарем для нас, але ми також знали, як багато цей дачний будинок означає для його батьків. Ми вирішили позичити їм гроші з розумінням, що вони повернуть їх нам якомога швидше.
Перший рік пройшов без жодного повернення. Ми нічого не говорили, бо знали, що вони все ще займаються ремонтом та іншими витратами. Але з роками стало зрозуміло, що вони не мають наміру повертати нам гроші.
Кожного разу, коли ми піднімали цю тему, Микола та Лідія змінювали тему або давали розпливчасті обіцянки про швидке повернення грошей. Це було розчаровуюче, але Богдан завжди закликав мене бути терплячою. “Це мої батьки,” казав він. “Вони повернуть нам гроші, коли зможуть.”
Але тепер, через п’ять років, я починаю втрачати надію. Наша фінансова ситуація не покращилася значно. У нас тепер двоє дітей, Аріана і наш наймолодший син Богдан-молодший, і ми все ще живемо від зарплати до зарплати. Гроші, які ми позичили Миколі та Лідії, могли б значно змінити наше життя.
Минулого тижня я нарешті досягла своєї межі. Я сказала Богдану, що нам потрібно зіткнутися з його батьками і вимагати повернення грошей. Він подивився на мене з болісним виразом обличчя і сказав: “Давай пробачимо борг.”
Я не могла повірити своїм вухам. “Пробачити борг?” запитала я невірячи. “Нам потрібні ці гроші, Богдане. У нас є рахунки для оплати і майбутнє наших дітей.”
Богдан зітхнув і провів рукою по волоссю. “Я знаю, Олександро. Але це мої батьки. Вони виховали мене, підтримували мене у всьому. Я не можу змусити себе тиснути на них за гроші.”
Я відчула сплеск гніву та розчарування. “А як же ми? Як же наша родина? Ми повинні просто забути про гроші, які ми їм позичили?”
Богдан не мав відповіді для мене. Він просто дивився на мене сумними очима, розриваючись між своєю лояльністю до батьків і відповідальністю перед нашою родиною.
Я вирішила взяти справу у свої руки. Я подзвонила Миколі та Лідії і запросила їх на вечерю. Коли вони прийшли, я не витрачала часу на дрібниці.
“Нам потрібно поговорити про гроші, які ви у нас позичили,” сказала я твердо.
Микола та Лідія обмінялися незручними поглядами. “Ми знаємо, що винні вам,” повільно сказав Микола. “Але у нас теж були важкі часи.”
Я відчула, як мій гнів піднімається. “Минуло п’ять років! Ми були більш ніж терплячими. Нам потрібні ці гроші назад.”
Лідія подивилася на мене благальними очима. “Олександро, будь ласка зрозумій. Ми робимо все можливе.”
Але я більше не могла стримувати своє розчарування. “Ваше ‘все можливе’ недостатньо! У нас є діти для догляду, рахунки для оплати. Ми не можемо чекати вічно.”
Розмова закінчилася сльозами та підвищеними голосами. Микола та Лідія залишили наш дім почуваючись ображеними та зрадженими, а Богдан був розлючений на мене за те, що я так жорстко зіткнулася з ними.
Тепер наші стосунки з батьками Богдана напружені, і кожного разу, коли ми їх бачимо, відчувається явна напруга. Гроші все ще не повернуті, і наші фінансові труднощі продовжуються.
Зрештою, не було щасливого вирішення. Борг залишається болючою точкою в нашій родині, постійним нагадуванням про порушені обіцянки та напружені стосунки.